ТЕОРЕТИЧНИЙ БАЗИС КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Мета роботи полягає у проведенні досліджень та удосконаленні теоретичного підходу до визначення сутності конкурентоспроможності підприємства з урахуванням специфічних особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств. В статті проведено аналіз та визначено специфічні особливості господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Виявлено, що незважаючи на серйозні втрати виробничого потенціалу в порівнянні з 2000 роком, вітчизняна сільськогосподарська галузь є однією з найпотужніших і найважливіших складових національної економіки. Встановлено, що в стратегічній перспективі сільськогосподарська галузь може залишитися без кваліфікованих спеціалістів, що, незважаючи на наявний природний потенціал, може призвести до зниження родючості сільськогосподарських угідь, зменшення обсягів виробництва продукції рослинництва та тваринництва. Виявлено, що при використанні загальних методичних підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємства, найпотужніші сільськогосподарські підприємства Херсонщини можуть отримати одні з найнижчих та найгірших результатів. Доведено, що в умовах відсутності можливостей отримати достовірну інформацію щодо результатів господарської діяльності підприємств- конкурентів дуже складним стає проведення порівняльного оцінювання рівня конкурентоспроможності. Виявлено, що навіть при використанні невеликої кількості показників та об’єктів оцінювання, проведене дослідження в більшій мірі має суб’єктивний характер і проводиться на підставі опитування визначеного кола експертів з використанням рангів без врахування можливої мультиколінеарності між показниками, частоти коливання кількісних показників від мінімального та максимального значення тощо. Обґрунтовано, що під конкурентоспроможністю суб’єкта господарювання слід розуміти його здатність до своєчасного й оперативного виконання виробничих завдань без погіршення якісної складової технологічного процесу, можливість гнучко реагувати на зміни державної та регіональних стратегій розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць. Визначено, що одним із шляхів досягнення встановлених завдань є перманентне впровадження заходів щодо оптимізації використання виробничих витрат, у тому числі витрат на оплату праці працівників.